Свічкова хода в смт. Білокуракине в День пам'яті та примирення
8 травня Білокуракинщину відвідав заступник голови Луганської обласної державної адміністрації з питань безпеки та громадського порядку Ю.Ю.Клименко, щоб взяти участь у святкових заходах селища з нагоди Дня пам’яті та примирення. Розпочалась його робоча поїздка із наради у кабінеті голови райдержадміністрації з керівниками силових структур району. У ній також взяли участь голова райдержадміністрації С.І.Іванюченко, його перший заступник С.В.Щебетенко, голова районної ради К.І.Бондаренко та інші запрошені. В ході зустрічі були намічені актуальні напрямки діяльності даних структур, обговорено проблемні питання та перспективи. Зокрема йшлося про необхідність створення «Центру безпеки громадян» на території району, про доцільність якнайшвидшої реалізації проекту «Безпечне місто», про фінансування пункту призову при Білокуракинському військкоматі, кадрові перспективи та про багато іншого. Заступник губернатора надав вичерпні відповіді та пояснення на запитання присутніх, висловив сподівання на подальшу співпрацю.
Заступник голови Луганської обласної державної адміністрації разом з керівництвом району та жителями селища взяли участь у свічковій ході «Маки пам’яті», присвяченій Дню пам’яті та примирення. Всі присутні зібралися біля храму Святих Царствених Страстотерпців зі свічками у руках і сформували колону. Попереду неї школярі Білокуракинської ЗОШ №1 з портретами загиблих героїв. Очолювали колону настоятель Свято-Тихонівського храму, благочинний Білокуракинського округу Сєвєродонецької єпархії, архімандрит Володимир та настоятель храму Святих Царствених Страстотерпців, ієрей Андрій. Церковні дзвони супроводжують дійство.
Від храму колона учасників, як данину пам’яті жертвам Другої світової війни, рухається вулицею Паркова, Алеєю Слави і направляється до меморіального комплексу «Скорботна мати». Повсюди звучать прізвища загиблих героїв, яким не судилося дожити до цього дня.
Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять біль Другої Світової війни. Червоним лиховісним полум'ям кривавого терору увірвався він до мирних осель, розірвав небо хижою тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами. Вікопомна неділя, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.
Всього за період Другої світової війни було призвано більше 9 тисяч жителів Білокуракинщини, а ті, що залишилися в тилу – працювали по-фронтовому. Білокуракинці свято шанують пам’ять та пишаються своїми героїчними земляками. Перемога дісталась нам ціною величезних жертв та страждань. На фронті загинуло близько 6 тисяч наших воїнів-земляків. За мужність та відвагу, проявлені в боях проти нацистських окупантів та в тилу ворога, близько 5 тисяч білокуракинців були удостоєні високих державних нагород.
У підніжжя меморіального комплексу «Скорботна мати» горить Вічний вогонь. Всі учасники заходу запалюють свічки в знак пам’яті про тих людей, які навічно стали «журавлями». Світлом вдячності осяюються імена всіх загиблих.
Для вшанування пам’яті загиблих героїв за православною традицією запрошуються настоятель Свято-Тихонівського храму, благочинний Білокуракинського округу Сєверодонецької єпархії, архімандрит Володимир та настоятель храму Святих Царствених Страстотерпців, ієрей Андрій, які провели панахиду. Хвилина мовчання.
Ведучі заходу К.Хрипун і Н.Ланіна запрошують всіх учасників ходи пам’яті поставити свічки до підніжжя меморіального комплексу «Скорботна мати», бюстів Героїв, меморіалу «Воїнам-землякам». Першими це роблять школярі, які за допомогою своїх свічок викладають таке актуальне і символічне слово «МИР». Їх прикладу слідують усі присутні.
Пам'ять. Це не просто частина історії. Пам'ять – це наша совість, біль, наша гордість. Пам'яті наших дідів, батьків і старших братів, пам'яті вічно молодих солдатів і офіцерів, що мужньо боролися з ворогом і перемогли, пам'яті тих, хто поліг смертю хоробрих, пам'яті всіх, чиї серця обпалила Друга світова війна присвячується:
Доки світанками сонце встає,
А на калині зозуля кує –
Пам’ять людська не забуде повік
Мук закатованих, попелу крик.
Там, де кривавий пройшов душогуб,
Свідком лишився опалений дуб.
Чорний, як лихо. І жахом пропах.
Навіть боїться гніздитися птах.
Віти – мов горе заламаних рук.
Ні! То не свідок. А Пам’ятник мук!
