День виводу військ з Афганістану
15 лютого 1989 р. по мосту через річку на кордоні під відеокамери багатьох телеканалів вийшла колона бронетехніки, по мосту пройшовся генерал Борис Громов і сказав: “За моєю спиною немає жодного радянського військовослужбовця…”. Але вивід військ не означав закінчення війни для її учасників та членів їх сімей, та для всієї країни в цілому. Всі, хто побували “там, за річкою”, поділили своє життя на дві половини – “до того” та “після”. Війна після її завершення залишає сліди на тілі та в душі людини. Сім’ям загиблих та однополчанам вона залишає біль втрат, яку не лікують час і медпрепарати. Тим хто прийшов з війни живими вона залишає шрами та контузії, безсонні ночі, кошмарні сни, гіркоту спогадів.
Сьогодні з цієї нагоди голова селищної ради С.І.Сірик, заступники селищного голови Носуля В.М. та Шуть Д.А. зустрілися з активом організації УСВА (воїнів-інтернаціоналістів) Білокуракинського району та разом з ними відвідали могили загиблих воїнів – Третяка М.І., Іванова О.Г., Шипилова Н.Д. та Рудяшка О.М. Військові побратими, представники влади, громада вшанували пам'ять загиблих товаришів хвилиною мовчання та покладанням квітів на могили та до пам’ятного знака воїнам-інтернаціоналістам. На знак подяки та скорботи представники Білокуракинської ОТГ вручили матерям загиблих воїнів-інтернаціоналістів продуктові набори. Величезний біль втрати переповнює нас, пам'ять про героїв жива і вічно буде жити в наших серцях.
