Дитина без друзів: причини, які не завжди помітні дорослим
#Дитина_не_має_друзів. Вона стоїть біля гойдалок, трохи осторонь від компанії, дивиться на дітей, які граються, на їхні жарти, на їхню легкість у спілкуванні. Хоче підійти але ноги здаються важкими, а серце б’ється так, ніби кожен крок може стати помилкою.
Вона спостерігає, обережно вловлює, хто з ким грається, хто до кого звертається, хто ображає і хто ображається. Здається що все так просто, але для неї це складна карта, яку треба розібрати, перш ніж ризикнути і підійти ближче.
Кілька разів вона робила крок, пропонувала гру, але отримувала відмову або насмішку. Тепер всередині обережність і страх можуть бути сильніші, ніж бажання бути поруч.
Вона чекає безпечну мить: коли можна підійти, коли хтось дивиться у її бік, коли можна приєднатися вчасно, коли одна гра закінчується, а інша ще не починається.
Буває що достатньо одного погляду, щоб дитина зробила іще один маленький крок, і тоді цього кроку вистачає, щоб хтось нарешті відповів їй посмішкою або прийняв її пропозицію приєднатися до гурту.
Дитячі стосунки значно складніше ніж здається на перший погляд..
Відсутність друзів рідко пояснюється однією причиною. Частіше це поєднання кількох факторів, які дорослі не завжди бачать.
Іноді справа у темпі. Деяким дітям потрібно значно більше часу, щоб наблизитися до інших. Вони спочатку довго спостерігають, придивляються до правил у групі, до поведінки дітей. У швидких і гучних колективах такі діти просто не встигають «увійти» у гру.
Іноді — у внутрішній напрузі. Дитина може дуже хотіти спілкування, але водночас боятися оцінки: сказати щось не те, не зрозуміти жарту, виглядати смішно. У цьому стані прості речі – підійти, запропонувати гру, підтримати розмову стають психологічно складними.
Іноді причина у досвіді. Якщо дитина кілька разів отримала відмову або насмішку, вона швидко робить висновок: краще не пробувати. Зовні це виглядає як байдужість до дітей, але всередині це часто спосіб уникнути повторного болю.
Іноді дитині складно читати соціальні ситуації. Дружба будується на десятках дрібних сигналів: коли варто пожартувати, коли краще промовчати, коли інша дитина вже не хоче продовжувати гру. Якщо ці сигнали важко помічати, контакт часто обривається ще на початку.
Іноді справа взагалі не в дитині.У будь-якій групі існує неформальна структура: лідери, малі компанії, усталені ролі. Дитина може опинитися поза ними просто тому, що з’явилася пізніше або не потрапила у вже сформовані підгрупи.
Проте дружба виникає тоді, коли дитина почувається достатньо спокійно, щоб ризикнути і піти на контакт: привітатись, познайомитися, запропонувати гру або попросити приєднатися, підійти ще раз, навіть якщо попередній раз був не успішний і дитині відмовили.
Тому коли у дитини немає друзів, варто звертати увагу не лише на її соціальні навички а й на те, наскільки безпечно їй бути серед інших людей.
І звичайно ж бути поруч – допомагати пережити невдалі спроби, спрямовувати, підказувати і підтримувати.
Якщо Вам складно розібратися у чому ж причина того що дитина зовсім не має друзів – звертайтесь і ми спробуємо з'ясувати це разом.
Дитячий психолог Тетяна Чваркова
Дякую що довіряєте своїх дітей 
